Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу


   Яндекс.Метрика    Рейтинг@Mail.ru webgari.com Рейтинг сайтов

ЛЮБОВ НАША – "ГІРНИК"

03.09.2014

ЛЮБОВ НАША – "ГІРНИК"

Закінчився черговий, 58-й сезон відпочинку в спортивно-оздоровчому таборі «Гірник», що знаходиться у с. Орлівщина Новомосковського району. Хороші спогади створюють хороший настрій.

Задумливо шелестять і ніби у вальсі легенько похитуються височенні сосни, оксамитовими хвилями виблискує Самара, повітря ніжно проникає у кожну клітинку – мимоволі забуваєш про суєту суєт, наповнюєшся природою і сам стаєш з нею єдиним цілим. Слава Богу, що є такі благодатні місця на нашій землі. А саме – у «Гірнику», спортивно-оздоровчому таборі Національного гірничого університету.

У 1956 році минулого століття на березі Самари почали створювати навчально-геодезичний полігон «Гірник», де б студенти проходили практику. Спочатку це було наметове містечко, а згодом тут звели будиночки котеджного типу, де могли відпочивати і студенти, і співробітники. У перехідні 90-і якийсь період полігон був у «загоні» через нестачу коштів (сьогодні практику студентів відновлено). Але і в найважчі часи «Гірник» все ж діяв як база відпочинку. Та й до нині це улюблене місце багатьох поколінь нашої гірницької альма матер.

«Гірник» – не лише частинка 115-річної історії найстарішого вищого навчального закладу на Придніпров’ї, це ще й історія створення чималої кількості сімей. Запашні віття сосен-сторожів перебачили сотні закоханих. Чарівна природа благотворно з’єднала серця і долі Романченків, Безчасних, Шнякіних – усіх не перелічити…

Чимало у «Гірника» рекордсменів відданості йому. Приміром, Леоніда Мажбіца дідусь (наш незабутній професор А. І. Зільберман) привіз сюди у трирічному віці. З того часу вже 50 літ Леонід Аркадійович незмінно відпочиває тільки у «Гірнику». Його підпільне прізвисько – «Рибалка» (уявляєте скільки риби він переловив за ці роки). Доцент Владислав Кириченко теж вже три десятиліття закоханий у «Гірник», як і сім’я Салових, Дибріних...

«Гірник» – це місце спортивних ігор і творчості. Тут часто проходять змагання з волейболу, баскетболу, тренуються команди каратистів. Невтомний організатор дитячих і дорослих концертів художньої самодіяльності Олена Анатоліївна Ладижина відкрила чимало талантів. Вона володіє безмежною фантазією і любов’ю до дітей, тому вони із задоволенням беруть участь у конкурсах малюнків на асфальті, пошуках кладів на «Острові скарбів», святах Нептуна...

Цього року мені не вдалося відпочити на морі. Рішення їхати у наш «Гірник» прийшло спонтанно. Але вперше за два десятиліття праці в НГУ після 12 днів лагідного відпочинку в затишному містечку на березі Самари не раз зітхнула: чому ж раніше не оцінила наш «Гірник». Моїм онукам тут дуже сподобалося. Вони зовсім не переймалися скромними умовами побуту – умивальник й інші зручності «на вулиці». Головне – розпорядок зручний, годують смачно, річка тепла, повітря наповнене сосновими фітонцидами – і вся природа навколо благодатна.

Звичайно, люди, вимогливі до побуту, можуть тут розраховувати на невелику кількість номерів з підвищеною комфортністю. Але на 80 відсотків справа така, що навіть з першого погляду помітно: кімнати відпочинку потребують ремонту, меблі віджили своє і ліжка такі собі… старенькі. Зрозуміло, в університеті бракує на це коштів. І сьогодні, зважаючи на складну ситуацію в країні, мова йде не про ремонт. Хоча при бажанні – все можливо. Той, хто часто буває в «Гірнику», міг би зробити якісь внески, не обов’язково грошові. Приміром, пофарбувати підлогу, стіни, помити вікна, не залишати після себе сміття… Відданим гірниківцям пропоную створити добровільний фонд на фарби, цемент, обладнання. Все це буденні проблеми. Головне – наш «Гірник» є і його треба підтримувати!

Серед тих, з ким довелося розмовляти, незадоволених був один відсоток. Більшість говорили одну й ту ж фразу : «Як добре, що ми маємо можливість приїхати сюди!». І за це величезна подяка нашому ректору Геннадію Григоровичу Півняку, проректорам Анатолію Федоровичу Косолапову, Зіновію Іллічу Чарному, профспілковому лідеру Валерію Вікторовичу Салу. А ще уклін ентузіастам, які роками самовіддано працюють влітку на базі відпочинку: начальнику «Гірника» Світлані Миколаївні Шнякіній і її колегам по кафедрі фізичного виховання – Дмитру Петровичу Батечку, Геннадію Івановичу Мізін, Віктору Івановичу Счасливцю, Євгену Олександровичу Реуту. До речі, Світлана Миколаївна вже 12 років обіймає таку неспокійну посаду, турбується про те, де і як розмістити відпочиваючих, дати їм чисту постіль, нагодувати, розважити, забезпечити охорону. І все це вона робить із задоволенням, розумінням й непідробною уважністю.

Один з важливих моментів– харчування. З повною відповідальністю можна сказати: за останні пять років, з приходом на посаду завідувача виробництвом Валентини Василівни Нор, з цією складовою відпочинку – порядок. Як і завжди, цього сезону, все було якісним, смачним і ситним. І команда обслуги – уважна і приємна.

Р.S. Початок четвертого сезону-2014. По центральній доріжці «Гірника» прогулюються і розмовляють дві молоді жіночки. Мимоволі почула:

–Цікаво, я була тут неподалік у санаторії – там начебто все таке ж: і повітря, і сосни, і річка, але , знаєш, не вистачає чогось такого, що є тут.

А друга відповідає:

–Я теж відчула цей позитив. І вже третій рік приїжджаю саме сюди – енергетика чудова.

Незручно було втручатися і підказати, що у «Гірнику» існує особливий гірницький дух – дух любові і відданості!

Щасти Вам, люди добрі!

З найкращими враженнями і побажаннями й до зустрічі в «Гірнику»!

Надія Гринько

Фото: Володимир і Вікторія Корінні та інші колеги


До списку

© 2006-2020 Інформація про сайт